Матеріали

Матеріали визначають, як має виконуватися рендеринг графічного компонента (component): спрайта, карти плиток, шрифту, вузла GUI, моделі тощо.

Матеріал містить теги — інформацію, яку конвеєр рендерингу використовує для вибору об’єктів, що мають бути відрендерені. Він також містить посилання на шейдерні програми, які компілюються за допомогою доступного графічного драйвера, завантажуються в графічне обладнання та виконуються під час рендерингу компонента в кожному кадрі.

• Докладніше про конвеєр рендерингу див. у документації з рендерингу.
• Докладне пояснення шейдерних програм див. у документації з шейдерів.

Створення матеріалу

Щоб створити матеріал, клацніть правою кнопкою миші цільову папку в браузері Assets і виберіть New... ▸ Material. (Також можна вибрати в меню File ▸ New..., а потім — Material). Введіть назву нового файлу матеріалу й натисніть Ok.

Новий матеріал відкриється в редакторі Material Editor.

Файл матеріалу містить таку інформацію:

Name

Ім’я матеріалу. Це ім’я використовується в списку матеріалів ресурсу Render, щоб включити матеріал до збірки. Воно також використовується у функції API рендерингу render.enable_material(). Ім’я має бути унікальним.

Vertex Program

Файл програми вершинного шейдера (.vp), який використовується під час рендерингу з цим матеріалом. Програма вершинного шейдера виконується на GPU для кожної вершини примітивів компонента. Вона обчислює екранну позицію кожної вершини, а також може виводити змінні «varying», які інтерполюються й передаються на вхід фрагментної програми.

Fragment Program

Файл програми фрагментного шейдера (.fp), який використовується під час рендерингу з цим матеріалом. Програма виконується на GPU для кожного фрагмента (пікселя) примітива й визначає колір кожного фрагмента. Зазвичай для цього використовуються вибірки з текстур і обчислення на основі вхідних змінних (змінних varying або констант).

Vertex Constants

Uniform-змінні, які передаватимуться до програми вершинного шейдера. Список доступних констант наведено нижче.

Fragment Constants

Uniform-змінні, які передаватимуться до програми фрагментного шейдера. Список доступних констант наведено нижче.

Samplers

У файлі матеріалу можна додатково налаштувати окремі семплери (samplers). Додайте семплер, дайте йому ім’я, яке використовується в шейдерній програмі, і задайте потрібні налаштування повторення та фільтрації.

Tags

Теги, пов’язані з матеріалом. У рушії теги представлені як бітова маска, яку render.predicate() використовує для збирання компонентів, що мають малюватися разом. Як це зробити, описано в документації з рендерингу. У проєкті можна використовувати щонайбільше 32 теги.

Атрибути

Атрибути шейдера (також відомі як потоки вершин або атрибути вершин) — це механізм, за допомогою якого GPU отримує вершини з пам’яті для рендерингу геометрії. Вершинний шейдер задає набір потоків за допомогою ключового слова attribute, і в більшості випадків Defold автоматично формує та прив’язує дані на основі імен потоків. Однак іноді для досягнення певного ефекту потрібно передавати для кожної вершини додаткові дані, яких рушій не формує. Атрибут вершини можна налаштувати за допомогою таких полів:

Name

Ім’я атрибута. Як і для констант шейдера, налаштування атрибута використовуватиметься лише тоді, коли його ім’я збігається з атрибутом, заданим у вершинній програмі.

Semantic type

Семантичний тип визначає, що означає атрибут та/або як його слід показувати в редакторі. Наприклад, для атрибута з типом SEMANTIC_TYPE_COLOR редактор показуватиме засіб вибору кольору, а дані й далі передаватимуться з рушія до шейдера без змін.

• SEMANTIC_TYPE_NONE Типовий семантичний тип. Не впливає на атрибут, окрім передавання даних матеріалу для цього атрибута безпосередньо до буфера вершин (типове значення)
• SEMANTIC_TYPE_POSITION Формує дані позиції для атрибута кожної вершини. Можна використовувати разом із простором координат, щоб указати рушію, як обчислювати позиції
• SEMANTIC_TYPE_TEXCOORD Формує текстурні координати для атрибута кожної вершини
• SEMANTIC_TYPE_PAGE_INDEX Формує індекси сторінок для атрибута кожної вершини
• SEMANTIC_TYPE_COLOR Впливає на те, як редактор інтерпретує атрибут. Якщо атрибут налаштовано із семантикою кольору, в інспекторі відображатиметься віджет вибору кольору
• SEMANTIC_TYPE_NORMAL Формує дані нормалі для атрибута кожної вершини
• SEMANTIC_TYPE_TANGENT Формує дані дотичної для атрибута кожної вершини
• SEMANTIC_TYPE_WORLD_MATRIX Формує дані світової матриці для атрибута кожної вершини
• SEMANTIC_TYPE_NORMAL_MATRIX Формує дані матриці нормалей для атрибута кожної вершини
• SEMANTIC_TYPE_TEXTURE_TRANSFORM_2D Формує матрицю трансформації текстури 3x3 для атрибута кожної вершини. Для компонентів частинок рушій надає матрицю, яка перетворює координати в простір атласу для властивості зображення компонента. Для компонентів спрайтів рушій надає матрицю для кожного зображення, яке використовує компонент (за використання кількох текстур). Для компонентів моделей надається одинична матриця.

Data type

Тип даних, у яких зберігається значення атрибута.

• TYPE_BYTE Знакові 8-бітні байтові значення
• TYPE_UNSIGNED_BYTE Беззнакові 8-бітні байтові значення
• TYPE_SHORT Знакові 16-бітні короткі цілі значення
• TYPE_UNSIGNED_SHORT Беззнакові 16-бітні короткі цілі значення
• TYPE_INT Знакові цілі значення
• TYPE_UNSIGNED_INT Беззнакові цілі значення
• TYPE_FLOAT Значення з рухомою крапкою (типове значення)

Normalize

Якщо встановлено true, драйвер GPU нормалізуватиме значення атрибута. Це може бути корисно, коли повна точність не потрібна, але потрібно виконати обчислення без знання конкретних меж значень. Наприклад, для вектора кольору зазвичай достатньо байтових значень 0..255, які в шейдері все одно трактуються як значення 0..1.

Coordinate space

Деякі семантичні типи підтримують передавання даних у різних просторах координат. Щоб реалізувати ефект білбордингу зі спрайтами, зазвичай потрібні атрибут позиції в локальному просторі та повністю трансформована позиція у світовому просторі для найефективнішого пакетування.

Vector type

Векторний тип атрибута.

• VECTOR_TYPE_SCALAR Одне скалярне значення
• VECTOR_TYPE_VEC2 2D-вектор
• VECTOR_TYPE_VEC3 3D-вектор
• VECTOR_TYPE_VEC4 4D-вектор (типове значення)
• VECTOR_TYPE_MAT2 2D-матриця
• VECTOR_TYPE_MAT3 3D-матриця
• VECTOR_TYPE_MAT4 4D-матриця

Step function

Визначає, як дані атрибута мають подаватися до вершинної функції. Це має значення лише для інстансингу.

• Vertex Один раз на вершину: наприклад, атрибут позиції зазвичай передається до вершинної функції для кожної вершини сітки (типове значення)
• Instance Один раз на екземпляр (instance): наприклад, атрибут світової матриці зазвичай передається до вершинної функції один раз для кожного екземпляра

Value

Значення атрибута. Значення атрибутів можна перевизначати для окремих компонентів, а в інших випадках це значення використовуватиметься як типове значення атрибута вершини. Зауважте: для типових атрибутів (позиції, текстурних координат та індексів сторінок) це значення ігнорується.

Типова семантика атрибутів

Під час виконання система матеріалів автоматично призначає типовий семантичний тип на основі імені атрибута для певного набору імен:

• position — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_POSITION
• texcoord0 — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_TEXCOORD
• texcoord1 — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_TEXCOORD
• page_index — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_PAGE_INDEX
• color — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_COLOR
• normal — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_NORMAL
• tangent — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_TANGENT
• mtx_world — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_WORLD_MATRIX
• mtx_normal — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_NORMAL_MATRIX
• mtx_texture_transform_2d — семантичний тип: SEMANTIC_TYPE_TEXTURE_TRANSFORM_2D

Якщо в матеріалі є записи для цих атрибутів, типовий семантичний тип буде перевизначено відповідно до ваших налаштувань у редакторі матеріалів.

Задання даних власних атрибутів вершин

Як і визначені користувачем константи шейдера, атрибути вершин можна оновлювати під час виконання за допомогою викликів go.get, go.set і go.animate:

go.set("#sprite", "tint", vmath.vector4(1,0,0,1))

go.animate("#sprite", "tint", go.PLAYBACK_LOOP_PINGPONG, vmath.vector4(1,0,0,1), go.EASING_LINEAR, 2)

Однак оновлення атрибутів вершин має певні особливості: чи зможе компонент використати значення, залежить від семантичного типу атрибута. Наприклад, компонент спрайта підтримує SEMANTIC_TYPE_POSITION, тому якщо ви оновите атрибут із цим семантичним типом, компонент ігноруватиме перевизначене значення, адже семантичний тип вимагає завжди формувати дані на основі позиції спрайта.

Компоненти моделей також надають доступ до власних атрибутів матеріалу через go.get(), go.set() і go.animate(). Наприклад, після визначення атрибута з іменем my_attribute у матеріалі моделі:

go.set("#model", "my_attribute", vmath.vector4(1, 0, 0, 1))
go.animate("#model", "my_attribute", go.PLAYBACK_LOOP_PINGPONG,
    vmath.vector4(0, 1, 0, 1), go.EASING_LINEAR, 2)

Наразі в моделі з кількома сітками таким способом можна звертатися лише до першої сітки. Оновлення атрибута, що задається для кожної вершини й не використовує інстансинг, також може призводити до повторного формування та завантаження даних вершин в обсязі, пропорційному розміру сітки, тому часті оновлення можуть бути витратними для великих сіток.

Якщо атрибут вершини є скаляром або вектором іншого типу, ніж Vec4, ви все одно можете задати дані за допомогою go.set:

-- The last two components in the vec4 will not be used!
go.set("#sprite", "sprite_position_2d", vmath.vector4(my_x,my_y,0,0))
go.animate("#sprite", "sprite_position_2d", go.PLAYBACK_LOOP_PINGPONG, vmath.vector4(1,2,0,0), go.EASING_LINEAR, 2)

Те саме стосується матричних атрибутів: якщо атрибут є матрицею іншого типу, ніж Mat4, ви все одно можете задати дані за допомогою go.set.

Приклади використання власних атрибутів вершин

Використання атрибута трансформації текстури для перетворення UV-координат у простір атласу:

#version 140

in vec3 position;
in vec4 texcoord0;
in mat3 texture_transform_2d;

out vec2 var_texcoord0;

void main()
{
  // Extract position from the transform
  vec2 atlas_pos = texture_transform_2d[2].xy;
  // Extract the scale from the transform
  vec2 atlas_size = vec2(
      length(texture_transform_2d[0].xy),
      length(texture_transform_2d[1].xy)
  );
  // convert to local UV (0..1)
  vec2 localUV = (texcoord0 - atlas_pos) / atlas_size;

  // Alternatively, if the UV coordinates already are in the 0..1 range,
  // you can transform into atlas space directly by multiplying the transform:
  vec2 transformedUv = texture_transform_2d * texcoord0;

  // Pass the value into the fragment shader
  var_texcoord0 = localUV;

  // ... rest of vertex shader
}

Інстансинг

Інстансинг (instancing) — це метод ефективного малювання багатьох копій одного об’єкта в сцені. Замість створення окремої копії об’єкта щоразу, коли він використовується, інстансинг дає графічному рушію змогу створити один об’єкт і багаторазово використовувати його. Наприклад, у грі з великим лісом замість окремої моделі для кожного дерева можна створити одну модель дерева й розмістити її сотні або тисячі разів із різними позиціями та масштабами. Тоді ліс можна відрендерити одним викликом малювання замість окремих викликів для кожного дерева.

Інстансинг вмикається автоматично, коли це можливо. Defold значною мірою покладається на максимально можливе пакетування стану малювання, тому для роботи інстансингу потрібно дотриматися певних вимог:

• Для всіх екземплярів має використовуватися той самий матеріал. Інстансинг працюватиме й тоді, коли власний матеріал задано за допомогою render.enable_material)
• Матеріал має бути налаштовано на використання простору вершин ‘local’
• Матеріал має містити принаймні один атрибут вершини, який повторюється для кожного екземпляра
• Значення констант мають бути однаковими для всіх екземплярів. Натомість значення констант можна розмістити у власних атрибутах вершин або зберігати іншим способом (наприклад, у текстурі)
• Ресурси шейдера, як-от текстури або буфери зберігання, мають бути однаковими для всіх екземплярів

Щоб атрибут вершини повторювався для кожного екземпляра, потрібно встановити для Step function значення Instance. Для певних семантичних типів це робиться автоматично на основі імені (див. таблицю Типова семантика атрибутів вище), але це також можна налаштувати вручну в редакторі матеріалів, установивши для Step function значення Instance.

Як простий приклад, наведена нижче сцена містить чотири ігрові об’єкти (game objects), кожен із компонентом моделі:

Матеріал налаштовано так, що він містить один власний атрибут вершини, який повторюється для кожного екземпляра:

У вершинному шейдері задано кілька атрибутів для кожного екземпляра:

// Per vertex attributes
attribute highp vec4 position;
attribute mediump vec2 texcoord0;
attribute mediump vec3 normal;

// Per instance attributes
attribute mediump mat4 mtx_world;
attribute mediump mat4 mtx_normal;
attribute mediump vec4 instance_color;

Зауважте, що для mtx_world і mtx_normal типово налаштовано функцію кроку Instance. Це можна змінити в редакторі матеріалів: додайте для них записи та встановіть для Step function значення Vertex. Тоді атрибут повторюватиметься для кожної вершини, а не для кожного екземпляра.

Щоб перевірити, чи працює інстансинг у цьому випадку, скористайтеся вебпрофайлером. Оскільки між екземплярами коробки змінюються лише атрибути, задані для кожного екземпляра, їх можна відрендерити одним викликом малювання:

Зворотна сумісність

OpenGL 3.1 на настільних платформах і OpenGL ES 3.0 на мобільних надають інстансинг як базову можливість. Старіші контексти OpenGL ES і WebGL можуть підтримувати його через розширення, наприклад ANGLE_instanced_arrays; інші старіші адаптери його не підтримують. Коли інстансинг недоступний, рендеринг типово продовжує працювати, але може бути менш продуктивним.

Використовуйте graphics.get_adapter_info(), щоб виявити підтримку й за потреби вибрати менш витратний матеріал або пропустити вміст із великою кількістю екземплярів. Поле features — це масив констант підтримуваних можливостей, а не таблиця, ключами якої є ці константи:

local function has_context_feature(feature)
    local adapter_info = graphics.get_adapter_info()
    for _, supported_feature in ipairs(adapter_info.features) do
        if supported_feature == feature then
            return true
        end
    end
    return false
end

local instancing_supported = has_context_feature(
    graphics.CONTEXT_FEATURE_INSTANCING
)

Вершинні та фрагментні константи

Константи шейдера, або uniform-змінні, — це значення, які передаються з рушія до програм вершинного й фрагментного шейдерів. Щоб використовувати константу, визначте її у файлі матеріалу як властивість Vertex Constant або Fragment Constant. У шейдерній програмі потрібно визначити відповідні змінні uniform. У матеріалі можна задати такі константи:

CONSTANT_TYPE_WORLD

Світова матриця. Використовуйте її для перетворення вершин у світовий простір. Для деяких типів компонентів вершини вже перебувають у світовому просторі, коли надходять до вершинної програми (через пакетування). У таких випадках множення на світову матрицю в шейдері дасть неправильні результати.

CONSTANT_TYPE_VIEW

Матриця виду. Використовуйте її для перетворення вершин у простір виду (камери).

CONSTANT_TYPE_PROJECTION

Матриця проєкції. Використовуйте її для перетворення вершин в екранний простір.

CONSTANT_TYPE_VIEWPROJ

Матриця, у якій матриці виду та проєкції вже перемножено.

CONSTANT_TYPE_WORLDVIEW

Матриця, у якій світову матрицю та матрицю виду вже перемножено.

CONSTANT_TYPE_WORLDVIEWPROJ

Матриця, у якій світову матрицю, матрицю виду та матрицю проєкції вже перемножено.

CONSTANT_TYPE_WORLD_INVERSE

Матриця, обернена до світової. Використовуйте її для зворотного перетворення зі світового простору в локальний простір об’єкта.

CONSTANT_TYPE_VIEW_INVERSE

Матриця, обернена до матриці виду. Використовуйте її для зворотного перетворення з простору камери у світовий простір.

CONSTANT_TYPE_PROJECTION_INVERSE

Матриця, обернена до матриці проєкції. Використовуйте її для зворотного перетворення з простору відсікання в простір камери.

CONSTANT_TYPE_VIEWPROJ_INVERSE

Матриця, обернена до добутку матриць виду та проєкції. Використовуйте її для зворотного перетворення з простору відсікання у світовий простір.

CONSTANT_TYPE_WORLDVIEW_INVERSE

Матриця, обернена до добутку світової матриці та матриці виду. Використовуйте її для зворотного перетворення з простору камери в локальний простір об’єкта.

CONSTANT_TYPE_WORLDVIEWPROJ_INVERSE

Матриця, обернена до добутку світової матриці, матриці виду та матриці проєкції. Використовуйте її для зворотного перетворення з простору відсікання в локальний простір об’єкта. Ці обернені константи дають змогу уникнути обчислення оберненої матриці в шейдері.

CONSTANT_TYPE_NORMAL

Матриця для обчислення орієнтації нормалей. Світова трансформація може містити нерівномірне масштабування, яке порушує ортогональність поєднаної світової трансформації та трансформації виду. Матриця нормалей використовується, щоб уникнути проблем із напрямком під час трансформації нормалей. (Матриця нормалей — це транспонована обернена матриця добутку світової матриці та матриці виду).

CONSTANT_TYPE_TIME

Наданий рушієм vector4, у якому .x — час, що минув від запуску рушія, .y — час від попереднього кадру, а .z і .w наразі дорівнюють нулю. Рушій оновлює це значення автоматично; його не потрібно оновлювати за допомогою go.set(). Приклад див. в уроці з Shadertoy.

Оголосіть константу Time з іменем time у сучасному блоці uniform GLSL:

uniform fragment_inputs
{
    vec4 time;
};

CONSTANT_TYPE_USER

Константа vector4, яку можна використовувати для будь-яких власних даних, що потрібно передати до шейдерних програм. Початкове значення константи можна задати в її визначенні, а надалі змінювати за допомогою функцій go.set() / go.animate(). Отримати значення можна за допомогою go.get(). Змінення константи матеріалу окремого екземпляра компонента порушує пакетування рендерингу й призводить до додаткових викликів малювання.

Приклад:

go.set("#sprite", "tint", vmath.vector4(1,0,0,1))

go.animate("#sprite", "tint", go.PLAYBACK_LOOP_PINGPONG, vmath.vector4(1,0,0,1), go.EASING_LINEAR, 2)

CONSTANT_TYPE_USER_MATRIX4

Константа matrix4, яку можна використовувати для будь-яких власних даних, що потрібно передати до шейдерних програм. Початкове значення константи можна задати в її визначенні, а надалі змінювати за допомогою функцій go.set() / go.animate(). Отримати значення можна за допомогою go.get(). Змінення константи матеріалу окремого екземпляра компонента порушує пакетування рендерингу й призводить до додаткових викликів малювання.

Приклад:

go.set("#sprite", "m", vmath.matrix4())

Константи матеріалу вузла GUI

У скрипті GUI читайте та записуйте константи матеріалу вузла за допомогою gui.get() і gui.set() замість функцій go. Підтримуються компоненти векторів, матричні константи та масиви констант. Індекси масиву в таблиці параметрів починаються з 1:

local node = gui.get_node("button")

local tint = gui.get(node, "tint")
gui.set(node, "tint.x", 0.5)
gui.set(node, "light_matrix", vmath.matrix4())
gui.set(node, "tint_array", vmath.vector4(1, 0, 0, 1), { index = 1 })

Семплери

Семплери використовуються для вибірки інформації про колір із текстури (джерела плиток або атласу). Цю інформацію потім можна використовувати для обчислень у шейдерній програмі.

Компоненти спрайтів, карт плиток, GUI та ефектів частинок автоматично прив’язують текстуру свого зображення до першого оголошеного sampler2D. Компоненти спрайтів також підтримують кілька текстур: кожен семплер, оголошений у матеріалі, стає іменованим слотом зображення в компоненті Sprite. Перша текстура надає дані анімації спрайта й визначає послідовність кадрів. Для кожного кадру ідентифікатор його зображення використовується для пошуку відповідного зображення в кожній додатковій текстурі, яка надає власні UV-координати. Тому призначені атласи або джерела плиток мають містити відповідні ідентифікатори кадрів і зображення подібної форми; відмінності у формах зображень, упакованих за полігонами, можуть спричинити просочування сусідніх текстур. Докладніше див. у розділі Спрайти з кількома текстурами.

Для компонента або процесу рендерингу, що не надає додаткового слота текстури, використовуйте render.enable_texture(), щоб прив’язати додаткові семплери текстур зі скрипту рендерингу.

-- mysprite.fp
varying mediump vec2 var_texcoord0;
uniform lowp sampler2D MY_SAMPLER;
void main()
{
    gl_FragColor = texture2D(MY_SAMPLER, var_texcoord0.xy);
}

Щоб задати налаштування семплера компонента, додайте семплер за іменем у файл матеріалу. Якщо не налаштувати семплер у файлі матеріалу, використовуватимуться глобальні налаштування проєкту graphics.

Для компонентів моделей потрібно задати семплери з потрібними налаштуваннями у файлі матеріалу. Після цього редактор дасть змогу задати текстури для будь-якого компонента моделі, що використовує цей матеріал:

-- mymodel.fp
varying mediump vec2 var_texcoord0;
uniform lowp sampler2D TEXTURE_1;
uniform lowp sampler2D TEXTURE_2;
void main()
{
    lowp vec4 color1 = texture2D(TEXTURE_1, var_texcoord0.xy);
    lowp vec4 color2 = texture2D(TEXTURE_2, var_texcoord0.xy);
    gl_FragColor = color1 * color2;
}

Налаштування семплера

Name

Ім’я семплера. Це ім’я має збігатися з sampler2D, оголошеним у фрагментному шейдері.

Wrap U/W

Режим повторення для осей U та V:

• WRAP_MODE_REPEAT повторює дані текстури поза діапазоном [0,1].
• WRAP_MODE_MIRRORED_REPEAT повторює дані текстури поза діапазоном [0,1], але кожне друге повторення є дзеркальним.
• WRAP_MODE_CLAMP_TO_EDGE встановлює для даних текстури зі значеннями понад 1.0 значення 1.0, а для значень менше 0.0 — значення 0.0, тобто крайні пікселі повторюватимуться до межі.

Filter Min/Mag

Фільтрація під час збільшення та зменшення. Фільтрація за найближчим сусідом потребує менше обчислень, ніж лінійна інтерполяція, але може спричиняти артефакти аліасингу. Лінійна інтерполяція часто дає плавніші результати:

• Default використовує типовий варіант фільтрації, заданий у файлі game.project у розділі Graphics параметрами Default Texture Min Filter і Default Texture Mag Filter.
• FILTER_MODE_NEAREST використовує тексель із координатами, найближчими до центра пікселя.
• FILTER_MODE_LINEAR обчислює зважене лінійне середнє для масиву 2x2 текселів, найближчих до центра пікселя.
• FILTER_MODE_NEAREST_MIPMAP_NEAREST вибирає значення найближчого текселя в межах окремого mipmap-рівня.
• FILTER_MODE_NEAREST_MIPMAP_LINEAR вибирає найближчий тексель у двох найближчих відповідних mipmap-рівнях, а потім виконує лінійну інтерполяцію між цими двома значеннями.
• FILTER_MODE_LINEAR_MIPMAP_NEAREST виконує лінійну інтерполяцію в межах окремого mipmap-рівня.
• FILTER_MODE_LINEAR_MIPMAP_LINEAR використовує лінійну інтерполяцію для обчислення значення в кожному з двох рівнів, а потім виконує лінійну інтерполяцію між цими двома значеннями.

Max Anisotropy

Анізотропна фільтрація — це розширений метод фільтрації, який бере кілька вибірок і змішує їхні результати. Це налаштування визначає рівень анізотропії для семплерів текстур. Якщо GPU не підтримує анізотропну фільтрацію, параметр не матиме ефекту й отримає типове значення 1.

Буфери констант

Під час малювання конвеєр рендерингу отримує значення констант із типового системного буфера констант. Ви можете створити власний буфер констант, щоб перевизначити типові константи й задавати uniform-змінні шейдерної програми програмно в скрипті рендерингу:

self.constants = render.constant_buffer() -- <1>
self.constants.tint = vmath.vector4(1, 0, 0, 1) -- <2>
...
render.draw(self.my_pred, {constants = self.constants}) -- <3>

1. Створіть новий буфер констант
2. Задайте для константи tint яскраво-червоний колір
3. Виконайте малювання для предиката, використовуючи наші власні константи

Зауважте, що до елементів-констант буфера можна звертатися як до звичайної таблиці Lua, але перебирати буфер за допомогою pairs() або ipairs() не можна.